Поради батькам

 Безпека вашої дитини в інтернеті.

Навчіть дитину

СПІЛКУЮЧИСЬ В ІНТЕРНЕТІ ВОНА, ЗАРАДИ СВОЄЇ БЕЗПЕКИ, НЕ ПОВИННА НІКОЛИ:

·        повідомляти своєму віртуальному другу своє прізвище, домашню адресу, номер свого мобільного або домашнього телефону, номер та місцезнаходження своєї школи та інші дані;

·        розміщувати фотокартки, на яких ти оголений або у нижній білизні чи піжамі, а також відправляти комусь свої фото електронною або звичайною поштою;

·        повідомляти пароль до своєї Інтернет-сторінки. Пароль як ключ від квартири, тому нікому його не слідвіддавати!;

·        казати, що дитина вдома знаходиться вдома одна;

·        казати, що дитина сама знаходиться перед комп’ютером. 

·        обговорювати теми, які дитині неприємні або яких вона соромиться;

·    показувати віртуальному другу перед Веб-камерою своє тіло або якісь його частини, робити те, що їй не подобається. 

·        розповідати багато про своїх друзів, знайомих та родину, особливо, видавати їхні таємниці;

·   відправляти поштою або передавати через когось свої особисті речі співрозмовнику по Інтернету;

Крім того:

·        при реєстрації у Чаті ніколи не слід заповнювати поля, де  вимагають прізвище, номер мобільного та домашнього телефону, домашню адресу. Якщо ці поля обов’язкові, то краще слід вигадати для себе прізвище, адресу та номер телефону. Це потрібно для безпеки дитини. Взагалі, для реєстрації у Чаті, в соцмережах та на інших подібних сайтах слід створити для себе окрему електронну поштову скриньку;

·        коли вигадуєш у Чаті для себе нікнейм, то він не повинен бути схожим на  прізвище. Також він не повинен стосуватися зовнішнього вигляду особи;

·        у соцмережах та подібних сайтах слід  обмежити  доступ до власної сторінки невідомих тобі людей. Додавай до списку своїх друзів лише тих, кого ти добре знаєш у справжньому житті;

Спілкування в Інтернеті не є  обов’язком, тому якщо дитині це більше не подобається або її лякають  Інтернет-друзі, то треба лише вимкнути комп’ютер і не повертатися більше до спілкування онлайн!

Така обізнаність — запорука безпеки дитини як в реальному світі, так і у віртуальному просторі.

В разі, коли підліток проводить весь свій вільний час у соціальних мережах, слід знайти альтернативу, яка б могла його зацікавити і відволікти. Наприклад, організувати спільний похід на природу, завести домашнього улюбленця, який потребує постійного догляду, чи запросити найкращих друзів вашої дитини для домашньої вечірки.

Важливо, аби дитина чи підліток отримували необхідну кількість спілкування у реальному світі, оскільки соціальні мережі покликані не для того, щоб замінити реальне спілкування, а щоб його доповнити та розширити. Спілкуйтеся якомога більше з власною дитиною, розпитуйте про її інтереси, друзів і вподобання. Зробіть так, аби ви перебували у списку її «обраних друзів»!

Не забувайте, наскільки важливо розповідати дітям про безпеку у віртувальному світі.

Навіщо потрібно батьки?

 Здається, відповідь очевидна: годувати, виховувати, дбати. Але чи справді лише в цьому їхня роль?
Чому навіть дорослі люди, які вже давно живуть самостійно, іноді відчувають потребу у схваленні батьків? Чому дитина, навіть якщо її карають, все одно шукає підтримки у мами чи тата?
Роль батьків набагато глибша, ніж просто забезпечення потреб. Вони дають базове відчуття безпеки, яке формує нашу впевненість у собі та у світі. Вони – перше дзеркало, у якому ми бачимо себе. Саме їхні слова й реакції стають основою нашого внутрішнього голосу.
А що відбувається, коли цього немає? Коли дитина росте без підтримки, без тепла, без відчуття, що її люблять? Вона може навчитися жити й адаптуватися, але всередині залишиться порожнеча, яку важко заповнити.
Тому батьківство – це не лише про їжу та одяг. Це про той невидимий фундамент, який тримає нашу психіку все життя.
1. Основні завдання батьків
Це те, без чого дитина не може повноцінно розвиватися:
Фізична безпека та догляд – без цього неможливе існування. Їжа, дах над головою, медична допомога – це базові потреби, які потрібно задовольняти.
Емоційна підтримка – батьки навчають дітей, як виражати свої емоції, як переживати труднощі й радіти. Без цієї підтримки дитина не зможе правильно орієнтуватися у світі почуттів.
Соціалізація – допомогти дитині зрозуміти правила суспільства, навчити бути його частиною, розуміти правила взаємодії з іншими людьми, як бути чесною, допомагати, шанувати кордони.
Навчання – з самого народження батьки стають першими вчителями. Вони показують світ через призму власного досвіду, навчаючи дітей основам життя, цінностей і моралі.
Безумовна любов – найважливіше, що дають батьки. Це не залежить від того, добре ти поводишся чи ні. Коли дитина відчуває, що її люблять без умов, вона отримує основу для самооцінки та внутрішньої впевненості.
2. Відповідальність батьків
Це те, що впливає на майбутнє дитини, навіть якщо самі батьки не завжди це усвідомлюють:
Формування прив’язаності – якщо дитина не отримала надійної прив’язаності, їй важче будувати стосунки в дорослому житті. Наявність сильної емоційної прив’язаності з батьками забезпечує дитині впевненість у своїх силах і здатність формувати здорові стосунки в майбутньому.
Приклад поведінки – дитина копіює не слова, а дії. Саме батьки першими стають для нас зразком. Як ми реагуємо на стрес, конфлікти, емоції – багато в чому це відображення того, що ми бачили у своїх батьків.
Емоційний клімат у родині – те, як батьки сваряться, миряться, висловлюють любов, стає зразком для дитини. Якщо вдома царює мир і підтримка, це відображається на психічному здоров’ї дитини, яка зростає в стабільному середовищі. Конфлікти, що не вирішуються, можуть залишити слід на довгі роки.
Кордони та правила – вони формують внутрішній компас людини. Батьки вчать дитину розуміти власні межі та шанувати кордони інших. Це основа для здорових стосунків у майбутньому.
3. Додаткові (але не обов'язкові) опції батьків
Це речі, без яких можна вирости, але вони значно покращують життя:
Дружні стосунки з дитиною – коли є не лише роль "контролера", а й простір для довіри. Важливо не лише бути батьками, а й друзями. Коли дитина може довіряти своїм батькам, коли батьки можуть підслухати її думки без критики, це створює атмосферу довіри, яка продовжуватиметься все життя.
Фінансова підтримка та старт – навчити фінансовій грамотності, дати ресурс на початок життя. Батьки, які дають можливість здобути освіту або почати кар'єру, забезпечують значну перевагу в житті, хоча це не обов'язково.
Спільні традиції – створюють відчуття єдності й тепла. Спільні традиції, час, проведений разом, створюють глибокі емоційні зв'язки, що можуть бути важливими навіть у дорослому віці.
Підтримка вибору – допомога у знаходженні власного шляху без нав’язування очікувань. Батьки не завжди мають визначати шлях дитини, але їхня підтримка у виборі, особливо в моменти сумнівів, може бути важливою.
Психологічна обізнаність – батьки, які розуміють базові механізми психіки, можуть допомогти дитині краще себе пізнати. Такі батьки можуть розпізнавати проблеми у розвитку дитини на ранніх етапах і допомагати їй у самопізнанні.
Здається, роль батьків надзвичайно багатогранна. Це не просто "бути поруч" чи "навчити". Це фундамент, на якому будується ціле життя, що вимагає величезної відповідальності, але й приносить величезну радість від того, як ми бачимо, як наші діти ростуть, розвиваються і долають життєві труднощі.

Як допомогти дитині швидко знайти друзів у новому оточенні

💔 Через війну багато сімей було змушено покинути свої домівки. Для дітей це величезний стрес: новий дім, нова школа, нові люди. Але є способи, які допоможуть їм легше адаптуватися, знайти друзів і почуватися впевненіше.

Ідеться не лише про вміння спілкуватися, а й про формування здорової самооцінки та відчуття, що ти частина колективу. Тому підтримка батьків тут дуже важлива. Ось кілька ключових порад, які можуть допомогти дитині швидше знайти своїх людей. 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Ніколи не залишайте дитину вдома саму, хоча б до 10-12 років. Пам’ятайте: може трапитися усе що завгодно, і достатньо тільки однієї фатальної випадковості, щоб потім пам’ятати про неї все життя. Будь-яка квартира містить масу небезпек для дитини. Їх спектр величезний: від мимоволі включеного газу або випадкової пожежі, що сталася в результаті короткого замкнення електропроводки, — до цілеспрямованого вторгнення чужої людини. Усе це може спричинити непоборні наслідки.

2. Ніколи не випускайте дитину саму на вулицю після 21 години, хоча б до 10-12 років, навіть улітку. Не залишайте дитину саму біля входу в магазин, у аптеку, відділення зв’язку, у дворі, навіть біля власного під’їзду. Також на дачі дитина ніколи не повинна сама гуляти за межами вашої ділянки. І тут може трапитися всяке, достатньо тільки однієї фатальної випадковості.

3. Наполягайте на тому, щоб ваша дитина на все життя чітко засвоїла: треба з підозрою ставитися до чужих людей. Увесь світ для дитини повинен жорстко ділитися на «своїх» і «чужих». Чужому не можна відчиняти двері. З чужим нема про що розмовляти в дворі. Від незнайомої людини на вулиці не можна приймати подарунки. Із чужим не можна нікуди йти, сідати в автомобіль, виїжджати в автобусі і т. і. Із чужими людьми ніколи не можна заходити в ліфт.

4. Виховуйте в дітей спостережливість. Повірте, вона буде корисна як для них, так і для вас. Дитина повинна вміти уважно дивитися на всі боки й помічати все, що відбувається навколо. Діти часто помічають те, що ми, дорослі, пропускаємо «поза очима». Навчіть дитину не просто спостерігати, а ще й розповідати вам про те, що вона помітила незвичайного у дворі, на вулиці, довкола.  Не виключено, що її дитячі спостереження приведуть вас до серйозних висновків.

5. Дитина повинна знати: усе, необхідне для неї, вона одержує від вас – батьки. Інколи - від інших людей, бажано у вашій присутності і, обов’язково, за вашим схваленням. Нічого не можна підбирати з вулиці — ні яскравої іграшки, ні гарного папірця. Значить, ніколи й нічого не можна брати в незнайомих людей — ні морозива, ні тістечка, ні напоїв, ні цигарки, ні шприца.

6. Дитина не повинна приносити в будинок нічого з того, що вона все-таки може знайти у дворі або на дачі. Ні кинутої кимось іграшки, ні забутої авторучки, ні яскравої бляшанки, ні симпатичної пляшки, ні знайденої на лавці книги, ні викинутого кимось конверта з рідкісною маркою, ні бездомного собаки, ні приблудної кішки. Усе це може бути джерелом реальної або потенційної небезпеки.

7. Ніякі дитячі сльози ніколи не повинні стати мотивом для того, щоб ви послабили пильність. Ваше слово завжди повинно значити саме «ні», а не «мабуть». Дитина повинна твердо знати й розуміти слова «можна» і «не можна». Усе, що ви визнаєте припустимим для дитини (нова іграшка, собака, кішка), повинне пройти через ваші руки, бути перевірено вами й відповідним чином оброблено.

8. Навчіть дитину не розповідати «першому зустрічному» про ваш сімейний статок, місце роботи й посади батьків.

БУЛІНГ

     Булінг, або цькування, може тривалий час залишатись непомітним для батьків, але про нього завжди знають в школі.

В цькуванні дитини може брати участь один або кілька людей, до цього можуть бути причетні навіть вчителі.

Варіанти впливу на дитину можуть бути різні:

🔹фізичний (штурхани, бійки)

🔹економічний (крадіжки, пошкодження речей)

🔹психологічний (ігнорування, образи, ізоляція, шантаж, маніпуляція)

🔹сексульний (образи сексуального характеру, погрози та відповідні жарти)

🔹кібербулінг (приниження з використанням гаджетів та інтернету)

❗Сталість знущань є ключовою ознакою булінгу. Проте й один неприємний епізод має привернути увагу батьків і вчителів. Це допоможе запобігти розвитку систематичного цькування та визначить кордони дозволеного для образника.

Постраждалі діти можуть мати низьку самооцінку. В них часто страждає успішність та можуть з'явитись навіть проблеми зі здоров’ям, або загостритись хронічні захворювання, які тривалий час не давали про себе знати.

❗Найнебезпечніша реакція дитини на булінг - суїцидальні думки.

Якщо ви втратили контакт з дитиною та не можете напевне дізнатись при спілкуванні, що відбувається з нею в школі, зверніть увагу на❗тривожні ознаки.

🚩Дитина регулярно приходить додому з пошкодженими або загубленими особистими речами.

🚩Часто “губить” гроші.

🚩Періодично повертається зі школи з травмами різної тяжкості.

🚩Часто прогулює окремі заняття або навчальні дні.

🚩Нехтує шкільними справами та домашніми завданнями.

🚩Раз або два на тиждень скаржиться на головний біль, болі в шлунку та животі, проблеми зі стільцем.

🚩В дитини проблеми зі сном та апетитом.

🚩На питання про школу та друзів повністю замикається або переводить тему.

Вирішувати проблему боулінгу потрібно з педагогічним колективом школи.